1. Словник української мови у 20 томах

горбатити

ГОРБА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., кого, що, рідко.

Те саме, що го́рбити.

Алієв горбатить гострі кістляві плечі (О. Донченко);

Щось притискає Назара до землі, горбатить, робить маленькою комахою, скромним гвинтиком (С. Процюк);

* Образно. Продерте небо – до зірок Кривою райдугою тіл Хребет горбатить Нагасакі (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбатити — горба́тити дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. горбатити — -ачу, -атиш, недок., перех. рідко. Те саме, що горбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбатити — ГОРБА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., перех., рідко. Те саме, що го́рбити. Алієв горбатить гострі кістляві плечі (Донч., II, 1956, 197). Словник української мови в 11 томах