горбатий
ГОРБА́ТИЙ, а, е.
1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.).
Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (О. Гончар);
Голубенькі дими над хатами повисли – не ворушаться, наче не течуть угору з рівних чорних димарів над горбатими білими стріхами (М. Малиновська);
І як задніпровську даль не стиснуто обручем обрію, так і горбаті поля стеляться в безмежжя (Є. Гуцало);
// У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом.
Ніс [у діда] здоровий, горбатий, лоб високий, переписаний трьома зморшками (Панас Мирний);
Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло, мов намальовану чорну брову і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Б. Грінченко);
Кудрейко встиг помітити широчезні крила й горбатий, хижий дзьоб шуліки (О. Донченко).
2. З горбом (у 2 знач.).
Іде позад мене якийсь панок, горбатий, головатий, як сова (І. Франко);
Двері одразу ж відчинилися, в імлистому квадраті світла з'явилася низенька постать горбатої баби (О. Бердник);
Там, де вчора зеленіли луги, метушилися люди, іржали коні, стояли горбаті верблюди (Б. Лепкий);
// у знач. ім. горба́тий, того, ч.; горба́та, тої, ж. Людина, яка має горб.
Горбатого могила виправить (приказка);
На порозі з'явилась .. безглузда постать горбатої (В. Винниченко).
◇ Притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́ див. притуля́ти;
(1) Як горба́тий до стіни́, зі сл. приставати, тулитися, притулитися і т. ін., ірон. – уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (приставати, тулитися і т. ін.).
Пристав, як горбатий до стіни (прислів'я);
Він [Миля] часто казав приказки, які не стосувалися ні до чого. Скаже, а воно тулиться, як горбатий до стіни (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- горбатий — горба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- горбатий — -а, -е. 1》 Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). || У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. 2》 З горбом (про людину). || у знач. ім. горбатий, -того, ч.; горбата, -тої, ж. Той, хто має горб (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- горбатий — горба́тий: ◊ горба́та доля → доля ◊ вда́тися як горба́тий до стіни́ → вдатися ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ → пасувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- горбатий — Горбатого виправить могила, а упертого дубина. Про впертого, якого важко переконати навіть биттям. Горбатого й могила не направить. Злобного, лукавого чоловіка ніхто не направить. Притулив, як горбатого до стіни. Невідповідний. Не до ладу. Приповідки або українсько-народня філософія
- горбатий — Ого, ч. Автомобіль «Запорожець». Буде зовсім прикро, якщо на дорозі якийсь горбатий переїде: якщо вже бути роздавленим, то хоча б нормальною тачкою. Словник сучасного українського сленгу
- горбатий — 1 (-ого) ч.; авто, жрм, крим.; жарт.-ірон. Автомобіль "Запорожець-965". БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240. Словник жарґонної лексики української мови
- горбатий — див. кривий Словник синонімів Вусика
- горбатий — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
- горбатий — ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але... Словник синонімів української мови
- горбатий — ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (Гончар, І, 1954, 3); // У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. Словник української мови в 11 томах