1. Приповідки або українсько-народня філософія

горбатий

Горбатого виправить могила, а упертого дубина.

Про впертого, якого важко переконати навіть биттям.

Горбатого й могила не направить.

Злобного, лукавого чоловіка ніхто не направить.

Притулив, як горбатого до стіни.

Невідповідний. Не до ладу.

У багатої молодої горба не видко.

Коли парубок жениться ради великого посагу. Посаг — придане.

Хай буде й горбата, аби лиш багата.

Значіння, що й попереднє.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбатий — горба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. горбатий — -а, -е. 1》 Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). || У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. 2》 З горбом (про людину). || у знач. ім. горбатий, -того, ч.; горбата, -тої, ж. Той, хто має горб (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбатий — ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. горбатий — горба́тий: ◊ горба́та доля → доля ◊ вда́тися як горба́тий до стіни́ → вдатися ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ → пасувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. горбатий — Ого, ч. Автомобіль «Запорожець». Буде зовсім прикро, якщо на дорозі якийсь горбатий переїде: якщо вже бути роздавленим, то хоча б нормальною тачкою. Словник сучасного українського сленгу
  6. горбатий — 1 (-ого) ч.; авто, жрм, крим.; жарт.-ірон. Автомобіль "Запорожець-965". БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240. Словник жарґонної лексики української мови
  7. горбатий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  8. горбатий — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  9. горбатий — ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але... Словник синонімів української мови
  10. горбатий — ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (Гончар, І, 1954, 3); // У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. Словник української мови в 11 томах