1. Словник синонімів української мови

горбатий

ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але, так чи інакше, усі троє — горбаті (І. Муратов); Їй каліка-горбач був кращий над усіх красенів на світі (Дніпрова Чайка).

ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм. рідше; КУПИНЯ́СТИЙ, КУП'ЯНИ́СТИЙ, КУПИНИ́СТИЙ рідше (про луку, болото). Обабіч дороги розкішно лежать горбкуваті, різнокольорові, вже прибрані поля (В. Бабляк); Дорога спочатку кривуляла горбастою долиною, потім почала заглиблюватися в гори (З. Тулуб); Вісім яранг — невеликих землянок, укритих звірячими шкурами, — стояли на горбистому березі (М. Трублаїні); Збоку з'являється горбувата поляна (Ю. Збанацький); Лани горбаті марили весною, Сховавши в ґрунт осоти межові (П. Воронько); Це був сухий, пагористий острів (З. Тулуб); Вийшовши з балки на пагорбкуваті простори, почув (Захар), як десь позаду заторохтіли вози (І. Ле); Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Я. Баш); — Звідки оці кучугуристі пустирі перед нами..? (О. Гончар); Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (І. Ле); Фрегати хмар біліють по обріях, тут, серед пустельного бугристого ландшафту (О. Гончар); Ми йшли очеретами, чагарниками, через заболочені, купинясті вибалки (Ю. Збанацький); Утикана пеньками, порослими зеленкуватим мохом, ця долина здавалася куп'янистим дном висхлого озера (І. Муратов); Машина.. покотилась по купинистих луках (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбатий — горба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. горбатий — -а, -е. 1》 Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). || У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. 2》 З горбом (про людину). || у знач. ім. горбатий, -того, ч.; горбата, -тої, ж. Той, хто має горб (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбатий — ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. горбатий — горба́тий: ◊ горба́та доля → доля ◊ вда́тися як горба́тий до стіни́ → вдатися ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ → пасувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. горбатий — Горбатого виправить могила, а упертого дубина. Про впертого, якого важко переконати навіть биттям. Горбатого й могила не направить. Злобного, лукавого чоловіка ніхто не направить. Притулив, як горбатого до стіни. Невідповідний. Не до ладу. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. горбатий — Ого, ч. Автомобіль «Запорожець». Буде зовсім прикро, якщо на дорозі якийсь горбатий переїде: якщо вже бути роздавленим, то хоча б нормальною тачкою. Словник сучасного українського сленгу
  7. горбатий — 1 (-ого) ч.; авто, жрм, крим.; жарт.-ірон. Автомобіль "Запорожець-965". БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240. Словник жарґонної лексики української мови
  8. горбатий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  9. горбатий — притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  10. горбатий — ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (Гончар, І, 1954, 3); // У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. Словник української мови в 11 томах