гордування
ГОРДУВА́ННЯ, я, с.
Вияв зневаги, пихи.
Колишнє гордування, давня чванливість, – де це все поділося? (Марко Вовчок);
Тепер усі ті, що їми [ними] він гордував, були раді віддячити йому за те гордування лайкою чи глузуванням (Б. Грінченко);
Мар'яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гордування — гордува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гордування — Гребування, ЗНЕВАГА, погорда, зневажання, нехтування, ігнорування. Словник синонімів Караванського
- гордування — -я, с. Виявлення зневаги, пихи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордування — Гордува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гордування — ГОРДУВА́ННЯ, я, с. Виявлення зневаги, пихи. Колишнє гордування, давня чванливість, — де це все поділося? (Вовчок, Вибр., 1937, 162); Мар’яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (Стельмах, Хліб… 1959, 199). Словник української мови в 11 томах
- гордування — Гордува́ння, -ня с. Дѣйствіе гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. ІІІ. 233. Словник української мови Грінченка