гордування

Значення в інших словниках

1. гордування — гордува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. гордування — -я, с. Виявлення зневаги, пихи. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гордування — ГОРДУВА́ННЯ, я, с. Вияв зневаги, пихи. Колишнє гордування, давня чванливість, – де це все поділося? (Марко Вовчок); Тепер усі ті, що їми [ними] він гордував, були раді віддячити йому за те гордування лайкою чи глузуванням (Б. Словник української мови у 20 томах
4. гордування — Гордува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гордування — ГОРДУВА́ННЯ, я, с. Виявлення зневаги, пихи. Колишнє гордування, давня чванливість, — де це все поділося? (Вовчок, Вибр., 1937, 162); Мар’яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (Стельмах, Хліб… 1959, 199). Словник української мови в 11 томах
6. гордування — Гордува́ння, -ня с. Дѣйствіе гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. ІІІ. 233. Словник української мови Грінченка