гордість
ГО́РДІСТЬ, дості, ж.
1. Почуття особистої гідності, самоповаги.
Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський);
Що батькові та буря на палубі? Він і спустився вниз тільки для того, щоб не вразити гордість свого сина (О. Донченко);
Панасу Яковичу на мить здалося, що перед його очима постала рафаелівська мадонна, її прозорі, як іскристий кришталь, очі були налиті ніжністю й материнською гордістю (І. Пільгук).
2. Почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь тощо.
Хлопчина й справді відчував велику гордість. Адже це він знайшов тут мідну руду! (О. Донченко);
Він [Юрій] їде .. на міжнародний конгрес – це сповнювало його гордістю (В. Собко);
// Той (те), ким (чим) гордяться.
П. Тичина – краса і гордість нової української поезії (В. Еллан-Блакитний);
Величезний абатський годинник – гордість старозвісного майстра годинників Вільяма Ітла і самого абатства – в цей час підвів свою коротшу стрілку до римської цифри сім (Ю. Смолич);
Ліси – багатство і гордість народу (з публіц. літ.).
3. Надто висока думка про себе і зневага до інших; пихатість.
І в тітки, й у небожа піднялась бурею шляхетська гордість (І. Нечуй-Левицький);
Суть не в клобуці й сані, а в безкорисливості, в служінні правді, людям, у пізнанні себе самого і боротьбі з такими пристрастями, як самолюбство, жадібність, надмірна гордість, пиха (Василь Шевчук).
○ (1) З го́рдістю, у знач. присл. – гордо.
Онисько з гордістю подав кавуна панам, як подають трофеї, добуті на війні (І. Нечуй-Левицький);
– Це з Омара Хаяма [цитата]? – запитала Марися, а він відповів з гордістю: – Моє власне (О. Гончар);
Кожен із них з гордістю думав, що тепер він старшокласник (Г. Усач).
Значення в інших словниках
- гордість — го́рдість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гордість — (людська) самоповага, гідність; (надмірна) пихатість, гординя; гордовитість, гордівливість, гордливість, гордощі, гордота. Словник синонімів Караванського
- гордість — [горд'іс'т'] -дос'т'і, ор. -д'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- гордість — -дості, ж. 1》 Почуття особистої гідності, самоповаги. 2》 Почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь. || Той (те), ким (чим) гордяться. 3》 Надмірно висока думка про себе і зневага до інших; пихатість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордість — Гордий чоловік, як булька на воді. Гордість довго не триває. Гордість не любить і не є люблена. Гордий чоловік нікого не любить і його ніхто. Гордість робить нас смішними, та остерігає інших, не бути такими. Торді люди поводяться дуже неприродно. Приповідки або українсько-народня філософія
- гордість — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
- гордість — Го́рдість, -дости, -дості, -дістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гордість — ГО́РДІСТЬ, дості, ж. 1. Почуття особистої гідності, самоповаги. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він [Андрій] оживить мертві стіни сахарні (Коцюб., II, 1955, 36); Що батькові та буря на палубі?... Словник української мови в 11 томах
- гордість — Гордість, -дости ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115. Словник української мови Грінченка