гордість

го́рдість

-дості, ж.

1》 Почуття особистої гідності, самоповаги.

2》 Почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь.

|| Той (те), ким (чим) гордяться.

3》 Надмірно висока думка про себе і зневага до інших; пихатість.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордість — го́рдість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гордість — (людська) самоповага, гідність; (надмірна) пихатість, гординя; гордовитість, гордівливість, гордливість, гордощі, гордота. Словник синонімів Караванського
  3. гордість — [горд'іс'т'] -дос'т'і, ор. -д'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. гордість — ГО́РДІСТЬ, дості, ж. 1. Почуття особистої гідності, самоповаги. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Що батькові та буря на палубі?... Словник української мови у 20 томах
  5. гордість — Гордий чоловік, як булька на воді. Гордість довго не триває. Гордість не любить і не є люблена. Гордий чоловік нікого не любить і його ніхто. Гордість робить нас смішними, та остерігає інших, не бути такими. Торді люди поводяться дуже неприродно. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гордість — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
  7. гордість — Го́рдість, -дости, -дості, -дістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гордість — ГО́РДІСТЬ, дості, ж. 1. Почуття особистої гідності, самоповаги. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він [Андрій] оживить мертві стіни сахарні (Коцюб., II, 1955, 36); Що батькові та буря на палубі?... Словник української мови в 11 томах
  9. гордість — Гордість, -дости ж. Гордость. Нема в його ні крихти гордости. К. ЧР. 74. Почала його розбірати така гордість, що всіх людей, всіх панів і міністрів, і простих хлопів мав за нізащо. ЕЗ. V. 115. Словник української мови Грінченка