горластий
ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм.
Який має гучний голос.
Його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті... (Панас Мирний);
– Вилупляться вони [пташенята], і зозуленя між ними, горласте та люте (А. Хижняк);
Хлопець радів, прокидаючись од співу горластого півня (Є. Доломан);
// Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий.
Вони [купе] були заселені експансивними і горластими мешканцями різного віку й статі (І. Багряний);
– Повинна зайти [Річинська] до мене й порадитись, бо інакше заклюють її ті горласті баби (Ірина Вільде);
Гарасим Теличко, маленький, забіякуватий, горластий, належав до тих людей, з якими Сагайда мав певне коло своїх солдатських секретів (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горластий — горла́стий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- горластий — ГОРЛАСТИЙ – ГОРЛАТИЙ Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. По дворах співали горласті півні (І.Цюпа); Горласті перекупки з базарів.. мотали без упину язиками (Ю.Яновський). Горлатий, розм. 1. Те саме, що горластий. Літературне слововживання
- горластий — -а, -е, розм. Який має гучний голос. || Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горластий — див. крикливий Словник синонімів Вусика
- горластий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. Словник синонімів української мови
- горластий — ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм. Який має гучний голос. Його думки далеко були від книжки; його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті… (Мирний, IV, 1955, 28); — Вилупляться вони [пташенята]... Словник української мови в 11 томах