горластий
КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (О. Гончар); Визирнув Іван Чумак на ту лайку, що дійшла до його вуха, хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (К. Гордієнко); Жінка удосвіта дочку родила. Дитина здорова та горлата. Усіх утішає, як почне галасувати (казка); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (В. Кучер).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горластий — горла́стий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- горластий — ГОРЛАСТИЙ – ГОРЛАТИЙ Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. По дворах співали горласті півні (І.Цюпа); Горласті перекупки з базарів.. мотали без упину язиками (Ю.Яновський). Горлатий, розм. 1. Те саме, що горластий. Літературне слововживання
- горластий — -а, -е, розм. Який має гучний голос. || Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горластий — ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм. Який має гучний голос. Його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті... (Панас Мирний); – Вилупляться вони [пташенята], і зозуленя між ними, горласте та люте (А. Словник української мови у 20 томах
- горластий — див. крикливий Словник синонімів Вусика
- горластий — ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм. Який має гучний голос. Його думки далеко були від книжки; його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті… (Мирний, IV, 1955, 28); — Вилупляться вони [пташенята]... Словник української мови в 11 томах