1. Словник української мови у 20 томах

горня

ГОРНЯ́, ня́ти, с.

Маленький горщик.

На припічку, на жару горшки й горнята (І. Нечуй-Левицький);

Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (М. Стельмах);

Прохор зайшов у келію, зняв із полиці горня, налив у кухлик зеленої густої рідини і випив (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горня — горня́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горня — -яти, с. Маленький горщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горня — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Словник синонімів української мови
  4. горня — Горня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. горня — ГОРНЯ́, я́ти, с. Маленький горщик. На припічку, на жару горшки й горнята (Н.-Лев., І, 1956, 90); Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (Стельмах, І, 1962, 455). Словник української мови в 11 томах
  6. горня — Горня, -няти с. Горшочекъ. У печі палає полум'є на припічку, на жару горшки й горнята. Левиц. І. 37. ум. горнятко. Єсть молоко, — буде і горнятко. Ком. Пр. № 429. Словник української мови Грінченка