горня
ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Добрий борщик, та малий горщик (прислів'я); Готуй, сестро, вечерю в більшому горшку, бо маємо гостей в нашій хаті (І. Нечуй-Левицький); Щербатий горнець у печі википів трохи (П. Козланюк); Купила собі горщик-відерник (Словник Б. Грінченка); Борщівник — горщик, у якому варять страви для сім'ї (з наукової літератури); Килина витягла кашник... Пшоняна каша ..так і пороснула по долівці (Панас Мирний); Нате й мій стовбун, щоб і я там був (М. Номис); Варить борщ у такому покотилі, як відро (Словник Б. Грінченка); Матвій поставив на землю горня з їжею (М. Стельмах). — Пор. 1. ка́зан.
Значення в інших словниках
- горня — горня́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- горня — -яти, с. Маленький горщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горня — ГОРНЯ́, ня́ти, с. Маленький горщик. На припічку, на жару горшки й горнята (І. Нечуй-Левицький); Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (М. Стельмах); Прохор зайшов у келію, зняв із полиці горня, налив у кухлик зеленої густої рідини і випив (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
- горня — Горня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горня — ГОРНЯ́, я́ти, с. Маленький горщик. На припічку, на жару горшки й горнята (Н.-Лев., І, 1956, 90); Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (Стельмах, І, 1962, 455). Словник української мови в 11 томах
- горня — Горня, -няти с. Горшочекъ. У печі палає полум'є на припічку, на жару горшки й горнята. Левиц. І. 37. ум. горнятко. Єсть молоко, — буде і горнятко. Ком. Пр. № 429. Словник української мови Грінченка