горнутися

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ) за ким, біля (коло) кого, рідко до кого, ПРИПАДА́ТИ біля кого, ЖЕНИХА́ТИСЯ з ким, рідко на кого, ЗАГРАВА́ТИ до кого, з ким, ЗАЙМА́ТИ кого, ЖАРТУВА́ТИ з ким, ФЛІРТУВА́ТИ з ким, ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля кого й за ким, ВОЛОЧИ́ТИСЯ за ким, розм., СТРІЛЯ́ТИ за ким, розм., ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ (ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ) за ким, розм., БІ́ГАТИ за ким, розм., ЖИРУВА́ТИ за ким, розм., РОМАНСУВА́ТИ з ким, рідко, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., ГОРНУ́ТИСЯ до кого, розм., ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); — Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було — за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, — давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); (Гострохвостий:) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); (Павлущенко:) Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ПЕ́СТИ́ТИСЯ (ПЕ́СТУВАТИСЯ) коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯ до кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ до кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ до кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯ до кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯ до кого, ТУЛИ́ТИСЯ до кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ (ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ) до кого, ХИЛИ́ТИСЯ до кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ до кого, ПРИПАДА́ТИ до кого, ПІДГОРТА́ТИСЯ до кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ'яненко); (Володимир:) Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); — Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); — Нема таких річей, щоб його (щастя) розказати, — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ'яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); — Соколе мій, козаче! — каже Катря, пригортаючись до його, — коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м'які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась (Орина) (П. Куліш); Цілує (Антей) її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася (Маруся) ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона — я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).