городжений

ГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до городи́ти.

Стіни були городжені з хворосту й обмазані глиною (А. Чайковський);

За перелазом, на лівому схилі, коли дивитись на схід, Гуцівські сади, на правому – Балабівські займиська, і там також та шопчина, городжена ліскою (У. Самчук);

У лісостеповій та степовій смугах, незалежно від того, з чого хата збудована (зрубана, глиновалькована, городжена і мазана глиною, кам'яна), завжди зовні й усередині старанно вибілена (із журн.);

// горо́джено, безос. пред.

Біля озера будовано хати, городжено тини, розбито городи (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me