городниця
ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до горо́дник¹ 1.
Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (В. Козаченко);
– Мама і тато є в тебе? – Є. Батько – лісоруб і мисливець, а мати – городниця (К. Гриб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- городниця — горо́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- городниця — -і. Жін. до городник I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- городниця — ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до горо́дник¹ 1. Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (Коз., Нові Потоки, 1948, 104). Словник української мови в 11 томах