городниця
ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до горо́дник¹ 1.
Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (Коз., Нові Потоки, 1948, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- городниця — горо́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- городниця — -і. Жін. до городник I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- городниця — ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до горо́дник¹ 1. Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (В. Козаченко); – Мама і тато є в тебе? – Є. Батько – лісоруб і мисливець, а мати – городниця (К. Гриб). Словник української мови у 20 томах