городниця
горо́дниця
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- городниця — -і. Жін. до городник I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- городниця — ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до горо́дник¹ 1. Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (В. Козаченко); – Мама і тато є в тебе? – Є. Батько – лісоруб і мисливець, а мати – городниця (К. Гриб). Словник української мови у 20 томах
- городниця — ГОРО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до горо́дник¹ 1. Самостійною городницею Варвара стала лише цього року (Коз., Нові Потоки, 1948, 104). Словник української мови в 11 томах