1. Словник української мови у 20 томах

городняк

ГОРОДНЯ́К, а́, ч., діал.

Тютюн-самосад.

Коли розтрушує городняком учитель Матвiєць, здається, засіває поле (Г. Косинка);

Вогнища потухли за стіною, лише вартові голосно позіхали та курили городняк (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городняк — городня́к іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. городняк — -а, ч., діал. Самосад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. городняк — ТЮТЮ́Н (рослина, в листі якої міститься нікотин), ЗІ́ЛЛЯ розм.; КУ́РИВО (курильний); ТАБА́КА розм., КАБА́КА заст. (нюхальний); КРІПА́К розм. (міцний); САМОСА́Д, ГОРОДНЯ́К діал. (власного посіву й обробки). Чого не продавалося в цій крамниці!... Словник синонімів української мови
  4. городняк — ГОРОДНЯ́К, а́, ч., діал. Самосад. Вогнища потухли за стіною, лише вартові голосно позіхали та курили городняк (Ю. Янов., І, 1958, 128). Словник української мови в 11 томах