городовий
ГОРОДОВИ́Й¹, а́, е́, заст.
Прикм. до го́род 1.
До гетьмана старшини прибувають: ... деякi сотники городових полкiв – лубенського, миргородського i прилуцького i чимало урядовцiв гетьманської столицi (Б. Лепкий);
Злостився Омелько .. на дворян городових, які так щільно царя оточували (О. Ільченко);
// Стос. до управління містом; муніципальний.
По ліву руку од предводителя сидів Шовкун – городовий гласний (Панас Мирний).
ГОРОДОВИ́Й², во́го, ч.
Те саме, що городови́к.
– Я вам сам все віддам, що маю. Тільки я просив би вас наказати городовим не дуже гомоніти (В. Винниченко);
В агроінтернаті вже зробили трус. Стоять на варті скрізь городові (Я. Качура);
Коло високого паркану, що огороджував іподром, було людське стовпище, над яким височіли кінні городові (Б. Антоненко-Давидович);
На перехрестях вулиць, зупиняючи перехожих, цілим хором сюрчали не тільки городові, а й дільничі урядники (І. Пільгук).
Значення в інших словниках
- городовий — городови́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- городовий — Городо́вий. Прикм. від город. ● Забави городові — розваги у парку, в саду. Програма фестину ось яка: забава цьвітова, почта, колесо щастя, забави городові і танці. -Дві музики (Б., 1907, 64, 3) // пол. grodowy -1) замковий, 2) міський; див. іще город. Українська літературна мова на Буковині
- городовий — -вого, ч. Те саме, що городовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- городовий — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
- городовий — городовий городній (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- городовий — ГОРОДОВИ́Й¹, а́, е́, заст. Прикм. до го́род 1. По ліву руку од предводителя сидів Шовкун — городовий гласний (Мирний, II, 1954, 271); Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513). Словник української мови в 11 томах
- городовий — Городовий, -а, -е Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413. Словник української мови Грінченка