1. Словник української мови в 11 томах

городовий

ГОРОДОВИ́Й¹, а́, е́, заст. Прикм. до го́род 1.

По ліву руку од предводителя сидів Шовкун — городовий гласний (Мирний, II, 1954, 271);

Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513).

ГОРОДОВИ́Й², во́го, ч. Те саме, що городови́к.

В агроінтернаті вже зробили трус. Стоять на варті скрізь городові (Кач., II, 1958, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городовий — городови́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. городовий — Городо́вий. Прикм. від город. ● Забави городові — розваги у парку, в саду. Програма фестину ось яка: забава цьвітова, почта, колесо щастя, забави городові і танці. -Дві музики (Б., 1907, 64, 3) // пол. grodowy -1) замковий, 2) міський; див. іще город. Українська літературна мова на Буковині
  3. городовий — -вого, ч. Те саме, що городовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. городовий — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
  5. городовий — ГОРОДОВИ́Й¹, а́, е́, заст. Прикм. до го́род 1. До гетьмана старшини прибувають: ... деякi сотники городових полкiв – лубенського, миргородського i прилуцького i чимало урядовцiв гетьманської столицi (Б. Лепкий); Злостився Омелько .. Словник української мови у 20 томах
  6. городовий — городовий городній (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. городовий — Городовий, -а, -е Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413. Словник української мови Грінченка