1. Словник української мови у 20 томах

горювальник

ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм.

Той, хто живе в горі, бідує.

Бувало, хтось пожаліє Микиту, сільського горювальника, нагодує, пустить у хату погрітися (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горювальник — горюва́льник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. горювальник — -а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горювальник — див. нещасливий Словник синонімів Вусика
  4. горювальник — ГОРЮВА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто живе в горі, бідує. Словник української мови в 11 томах