1. Словник української мови у 20 томах

горючий

ГОРЮ́ЧИЙ¹, а, е.

Здатний горіти.

Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (з наук. літ.);

// у знач. ім. горю́че, чого, с., жарт. Про алкогольні напої.

– Тільки горючого в мені ні краплі .. Перед получкою (А. Крижанівський).

ГОРЮ́ЧИЙ², а, е.

Те саме, що гірки́й.

Горючий жаль.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горючий — -а, -е. Здатний горіти. Горючі речовини — речовини та матеріали, які здатні самозайматися під час впливу джерела запалювання та самостійно горіти після його віддалення. Горючі сльози — гіркі сльози. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Горючий — Горю́чий прізвище Орфографічний словник української мови
  3. горючий — ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Словник синонімів української мови
  4. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (Гірн. пром.. Словник української мови в 11 томах
  5. горючий — Горючий, -а, -е Горючій. Ясен — горюче дерево. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка