1. Словник української мови в 11 томах

горючий

ГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Здатний горіти.

Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (Гірн. пром.., 1957, 106);

Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (Цюпа, Україна.., 1960, 89).

◊ Горю́чі сльо́зи, рідко — гіркі сльози.

Зажурився, сердешний, і горючими сльозами вмивається (Стор., І, 1957. 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горючий — -а, -е. Здатний горіти. Горючі речовини — речовини та матеріали, які здатні самозайматися під час впливу джерела запалювання та самостійно горіти після його віддалення. Горючі сльози — гіркі сльози. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ¹, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (з наук. літ.); // у знач. ім. горю́че, чого, с., жарт. Про алкогольні напої. Словник української мови у 20 томах
  3. Горючий — Горю́чий прізвище Орфографічний словник української мови
  4. горючий — ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Словник синонімів української мови
  5. горючий — Горючий, -а, -е Горючій. Ясен — горюче дерево. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка