1. Великий тлумачний словник сучасної мови

горючий

горю́чий

-а, -е.

Здатний горіти.

Горючі речовини — речовини та матеріали, які здатні самозайматися під час впливу джерела запалювання та самостійно горіти після його віддалення.

Горючі сльози — гіркі сльози.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ¹, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (з наук. літ.); // у знач. ім. горю́че, чого, с., жарт. Про алкогольні напої. Словник української мови у 20 томах
  2. Горючий — Горю́чий прізвище Орфографічний словник української мови
  3. горючий — ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Словник синонімів української мови
  4. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (Гірн. пром.. Словник української мови в 11 томах
  5. горючий — Горючий, -а, -е Горючій. Ясен — горюче дерево. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка