господь

ГОСПО́ДЬ, Го́спода, ч., (з великої літери).

Одне з найменувань Бога у Біблії, у християнстві.

Я Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Мій любий краю неповинний! За що тебе Господь кара, Карає тяжко? (Т. Шевченко).

Бо́же (Го́споди) [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²;

Го́спода (Бо́га) мо́лити див. моли́ти;

Дя́кувати Бо́гові (Бо́гу, Го́сподові, Го́сподеві) див. дя́кувати;

Прийми́ Бо́же (Го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до Се́бе] див. прийма́ти.

◇ Бог (Госпо́дь) зна що [таке́] див. Бог;

Бог (Госпо́дь) з тобо́ю (з ва́ми)! див. Бог;

Бог (Госпо́дь) ми́лував / поми́лував див. Бог;

Бог (Госпо́дь) несе́ / прині́с див. Бог;

Бог (Госпо́дь) приві́в див. Бог;

Бог (Госпо́дь) прийня́в (приня́в, прибра́в) [ду́шу] [до Себе́] див. Бог;

Бог (Го́сподь) ро́зум відібра́в (відня́в, забра́в і т. ін.) див. Бог;

Бог (Госпо́дь) смерть дає́ (посила́є) див. Бог;

Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да) див. Бог;

Бо́же (Го́споди) благослови́ див. благословля́ти;

Бо́же (Го́споди) пра́ведний (пра́вий)! див. Бог;

Бо́же (Го́споди) [Ти] [мій] [ми́лий (ми́лости́вий, милосе́рдний)]! див. Бог;

Гніви́ти Бо́га (Го́спода) див. гніви́ти;

Го́споди постріча́й! див. постріча́ти;

(1) Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ що і без дод. – ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло.

Хто там правий, а хто винуватий – Господь його розбере (Панас Мирний);

Господь розбере, що воно там робиться (з газ.);

А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка);

Дай (рідко пода́й) Бо́же (Бог, Го́споди) див. дава́ти;

Дасть (помо́же, пошле́) Бог (Госпо́дь, заст. Біг, Бі) [милосе́рдний] див. Бог;

Забу́тий Бо́гом (Го́сподом) див. забу́тий;

(2) [І] де в Го́спода – уживається для вираження здивування з відтінком небажаності.

І де ті в Господа взялися Усякі штучнії їства? (Т. Шевченко);

Крий Бо́же (Го́споди, Ма́тір Бо́жа, Ма́ти Бо́жа і т. ін.) див. кри́ти;

(3) Мо́же б (хоч би) Госпо́дь посла́в кому і без дод. – уживається для вираження сподівання на що-небудь.

Може б нам Господь послав талан та добрий урожай на полі (І. Нечуй-Левицький);

Хоч би Господь дощику післав [послав]! – чую я початок розмови (Леся Українка);

Не дай Бо́же (Бог, Го́споди, Ма́ти Бо́жа) див. дава́ти;

Не доведи́ (не приведи́) Бо́же (Бог, Го́споди, Госпо́дь) див. дово́дити;

Прости́ Го́споди див. проща́ти;

Сла́ва тобі́ Го́споди див. сла́ва;

Трима́ти [Го́спода] Бо́га за бо́роду див. трима́ти;

Хай (неха́й) Бог (Госпо́дь) ми́лує (боро́нить) / поми́лує (оборо́нить) див. Бог;

Хай (неха́й) Бог (Госпо́дь) помага́є (помага́) див. Бог;

(4) Чи дале́ко Госпо́дь несе́, евф. – уживається для висловлення ввічливого запитання до співрозмовника, куди саме він іде.

Іде чорноморець. От, спинивши його, й питаю, чи давно з коша і чи далеко Господь несе? (Т. Шевченко);

Як Бог (Госпо́дь) ми́лує? див. Бог;

(5) Як дасть (пошле́) Госпо́дь – уживається для вираження сподівання на здійснення чого-небудь.

Як дасть Господь милосердний, приїду сам на Січ (Т. Шевченко);

– Заспокойся, доню, прийдеш завтра, як пошле Господь (Н. Королева).