готи
ГО́ТИ, ів, мн. (одн. гот, а, ч.).
1. Плем'я східних германців.
За даними готського письменника VI ст. Іордана, готи були германським племенем, яке переселилося з Прибалтики до північних берегів Чорного моря (з наук. літ.);
Готи не мирилися з болгарськими племенами на Кубані – влаштовували грабіжницькі виправи в степи, забирали худобу, захоплювали людей у полон (з навч. літ.).
2. перен. Представники молодіжної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, музики, естетикою смерті.
Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- готи — -ів, мн. (одн. гот, -а, ч.). Плем'я давніх германців – вихідців із Скандинавії, яке в I ст. до н. е. розселилося в пониззі Вісли. Великий тлумачний словник сучасної мови
- готи — ГО́ТИ, ів, мн. (одн. гот, а, ч.). Плем’я східних германців. За даними готського письменника VI ст. Іордана, готи були германським племенем, яке переселилося з Прибалтики до північних берегів Чорного моря (Іст. УРСР, І, 1953, 37). Словник української мови в 11 томах