готовність

ГОТО́ВНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість і стан за знач. гото́вий 1, 3.

Коли дивізіони доповіли про свою готовність, Устим Богучар подав команду: – Вогонь! (В. Кучер);

Готовність риби визначають проколюванням одного з її кусків виделкою (з наук.-попул. літ.).

2. з інфін. Бажання зробити що-небудь.

Всі вони були молоді й сповнені відваги й невичерпної готовності творити добро (О. Довженко);

Юрій Матвійович галантно уклонився перед жінкою, виказуючи готовність одразу ж розповісти про задум вчених-народознавців (І. Волошин).

(1) У по́вній [бойові́й] гото́вності – цілком готовий до використання, до роботи.

Дзвонять з області, чи прибув трактор. Вже відповіли – так, прибув у повній готовності (О. Довженко);

Знято чохли і гарматна обслуга безперервно вартує біля гармат у повній бойовій готовності (А. Головко).

○ (2) З гото́вністю, у знач. присл. – з бажанням, охоче.

Дівчинка з готовністю кидається до книжок, бере зошит, олівець і гордо сідає за стіл (М. Стельмах);

Він [Черниш] з готовністю прийняв на себе обов'язки старшого (О. Гончар).