гофр
ГОФР, у, ч., збірн., спец.
Тонкі металеві, азбоцементні, фанерні або інші листи зі складчастою, хвилеподібною поверхнею.
Гофр для відведення вихлопних газів від електрогенератора виготовляється з оцинкованої сталі; його внутрішній діаметр становить 28 мм, а максимальна довжина – 6 м (із журн.);
* Образно. Його худі щоки побрижились, чоло збіглось в гофр зморщок (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гофр — гофр іменник чоловічого роду хвиляста складка частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
- гофр — -а, ч. Тонкі металеві, азбоцементні та інші листи зі складчастою, хвилеподібною поверхнею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гофр — (франц. gaufre, букв. – вафля) тонкі металеві, азбоцементні, фанерні та інші листи з складчастою, хвилеподібною поверхнею; застосовують у будівництві, машинобудуванні. Словник іншомовних слів Мельничука