грабина

ГРАБИ́НА, и, ж.

1. Дерево граба.

Затремтить міцна грабина Од коріння до вершка, На сніги зернисті, сині, Боком падає, важка (М. Стельмах);

// Деревина цього дерева.

А кийочок у мене добрий був – із грабини (А. Кащенко);

Везуть брили червоного шиферу, від Родні – камінь, з лівого берега Дніпра – дуби, грабину, липи (С. Скляренко);

Вломлю собі з грабини костурець (Л. Костенко).

2. Грабовий ліс, грабові дерева.

А справа і зліва ліс чорний та темний, грабина, як свічки (А. Свидницький);

– В долині росли вільхи, осокори, а на горбах грабина, клени та акація (К. Гриб);

Хутір без воріт. Густа грабина сплелася (Б. Харчук).