градоначальництво
ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦТВО, а, с., іст.
1. У дореволюційній Росії – велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю.
Севастопольське градоначальництво було утворене в 1878 році, і до його складу увійшли два міста: Севастополь і Балаклава (з наук. літ.).
2. Канцелярія градоначальника (у 1 знач.).
Градоначальництво оголосило премію в десять тисяч золотом тому, хто пізнає народного месника і викаже його поліції (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- градоначальництво — градонача́льництво іменник середнього роду територіальна одиниця іст. Орфографічний словник української мови
- градоначальництво — -а, с. 1》 У дореволюційній Росії – велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю. 2》 Канцелярія градоначальника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- градоначальництво — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦТВО, а, с. 1. У дореволюційній Росії — велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю. 2. Канцелярія градоначальника. Градоначальництво оголосило премію в десять тисяч золотом тому, хто пізнає народного месника [Г. І. Словник української мови в 11 томах