градоначальниця
ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.
1. іст. Дружина градоначальника (у 1 знач.).
Ресторатор Штені полетів стрімголов у загальний зал – сервірувати столик у затишному куточку біля буфету, на чотири персони, для мсьє Енно, мадам Енно, градоначальника і градоначальниці (Ю. Смолич).
2. розм. Жін. до градонача́льник 2.
Градоначальниця зазначила, що міський голова має приблизно 30 % впливу на прийняття того чи іншого рішення, а 70 % залишається у міської ради (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- градоначальниця — градонача́льниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- градоначальниця — -і, ж., розм. Дружина градоначальника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- градоначальниця — ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина градоначальника. Ресторатор Штені полетів стрімголов у загальний зал — сервірувати столик у затишному куточку біля буфету, на чотири персони, для мсьє Енно, мадам Енно, градоначальника і градоначальниці (Смолич, V, 1959, 66). Словник української мови в 11 томах