градієнт

ГРАДІЄ́НТ, а, ч.

1. фіз. Міра зростання або спадання у просторі якої-небудь фізичної величини при переміщенні на одиницю довжини.

У приміщенні з неутепленою підлогою простежується значний градієнт температури: від підлоги до стелі – до 7 °С, від підлоги до голови людини – до 5 °С (з наук.-техн. літ.).

2. мат. Вектор, який показує напрямок найшвидшого зростання певної функції.

Потрібно знайти градієнт і похідну функції в заданій точці (з навч. літ.);

В економіці градієнт використовується під час розв'язання задач оптимізації (із журн.).

△ (1) Бари́чний градіє́нт – величина, що характеризує зміну атмосферного тиску повітря на одиницю віддалі у напрямку, перпендикулярному до ізобар.

Основною силою, яка спричиняє горизонтальний рух повітря, є баричний градієнт атмосферного тиску (з навч. літ.);

(2) Геотермі́чний градіє́нт – величина підвищення температури Землі із заглибленням на одиницю довжини.

Температура гірських порід з глибиною зростає. Це поступове і рівномірне підвищення температури характеризується геотермічним градієнтом (з наук. літ.).