грамотійка
ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж.
Жін. до грамоті́й.
[Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (М. Кропивницький);
– Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає – цабе велике! (І. Волошин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грамотійка — грамоті́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- грамотійка — -и, розм. Жін. до грамотій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грамотійка — ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до грамоті́й. [Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (Кроп., III, 1959, 205); — Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає — цабе велике! (Вол., Дні.., 1958, 146). Словник української мови в 11 томах