1. Словник української мови в 11 томах

грамотійка

ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до грамоті́й.

[Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (Кроп., III, 1959, 205);

— Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає — цабе велике! (Вол., Дні.., 1958, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамотійка — грамоті́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. грамотійка — -и, розм. Жін. до грамотій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грамотійка — ГРАМОТІ́ЙКА, и, ж. Жін. до грамоті́й. [Конон:] Та знаємо, знаємо, що ти грамотійка (М. Кропивницький); – Не тобі вчити! Яка грамотійка! Коли вона десять класів пройшла, то вже думає – цабе велике! (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах