грамотій
ГРАМОТІ́Й, я́, ч., розм. Письменна, грамотна людина.
Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові — грамотія дома не застала (Вас., Вибр., 1954, 13);
// Освічена людина; книголюб.
Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки, виписував їх з Москви, Києва і Ленінграда (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грамотій — грамоті́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- грамотій — -я, ч., розм. Письменна, грамотна людина. || Освічена людина; книголюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грамотій — Неук, невіглас, див. ігнорант, профан, дилетант, графоман Словник чужослів Павло Штепа
- грамотій — ГРАМОТІ́Й, я́, ч. 1. розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові – грамотія дома не застала (С. Васильченко); // Освічена людина. Словник української мови у 20 томах
- грамотій — див. розумний Словник синонімів Вусика
- грамотій — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови