грамотій
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів'я); Грамотний — видющий і на все тямущий (прислів'я); — Який там з мене грамотій, — махнув рукою Мар'ян. — Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- грамотій — грамоті́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- грамотій — -я, ч., розм. Письменна, грамотна людина. || Освічена людина; книголюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грамотій — Неук, невіглас, див. ігнорант, профан, дилетант, графоман Словник чужослів Павло Штепа
- грамотій — ГРАМОТІ́Й, я́, ч. 1. розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові – грамотія дома не застала (С. Васильченко); // Освічена людина. Словник української мови у 20 томах
- грамотій — див. розумний Словник синонімів Вусика
- грамотій — ГРАМОТІ́Й, я́, ч., розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові — грамотія дома не застала (Вас., Вибр., 1954, 13); // Освічена людина; книголюб. Словник української мови в 11 томах