1. Словник синонімів української мови

грамотність

ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ'яненко); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка, — любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко); Нащо ж тобі й письменство? Нащо ж ти й читаєш, коли в серце добра не набираєш? (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамотність — гра́мотність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грамотність — [грамот(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. грамотність — -ності, ж. Абстр. ім. до грамотний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грамотність — Письменність, див. література Словник чужослів Павло Штепа
  5. грамотність — ГРА́МОТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. гра́мотний. Піднявся дурень у ціні. От якби ліквідувати грамотність дурнів – і знову їх із посади на піч! (М. Стельмах); – За грамотність я поставила б тобі четвірку. Словник української мови у 20 томах
  6. грамотність — Гра́мотність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. грамотність — ГРА́МОТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до гра́мотний. Коли було оголошено, що грамотність є обов’язковою для наших солдатів, мені з братом доручили навчати товаришів (Моє життя в мист. Словник української мови в 11 томах