1. Орфографічний словник української мови

грамотій

грамоті́й

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамотій — -я, ч., розм. Письменна, грамотна людина. || Освічена людина; книголюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. грамотій — Неук, невіглас, див. ігнорант, профан, дилетант, графоман Словник чужослів Павло Штепа
  3. грамотій — ГРАМОТІ́Й, я́, ч. 1. розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові – грамотія дома не застала (С. Васильченко); // Освічена людина. Словник української мови у 20 томах
  4. грамотій — див. розумний Словник синонімів Вусика
  5. грамотій — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
  6. грамотій — ГРАМОТІ́Й, я́, ч., розм. Письменна, грамотна людина. Ходила [мати] прохати сусіднього хлопця, щоб листа написав синові — грамотія дома не застала (Вас., Вибр., 1954, 13); // Освічена людина; книголюб. Словник української мови в 11 томах