гранований

ГРАНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до гранува́ти.

Культура сонета, гранована віками, не терпить ніякого відхилення в бік декларації чи надмірної метафоризації (з газ.).

2. у знач. прикм. Те саме, що гранча́стий.

Кирик підсунув ближче до себе високий гранований кухоль з пивом, здмухнув гребінь білосніжної пухирчатої піни (М. Малиновська);

У середній частині кернер має грановану поверхню (з навч. літ.);

Іскряться грановані кубки і унікальні вази з мозерського кришталю (з газ.);

На виставці пропонують придбати намисто із гранованого чеського скла (з газ.).