гужва

ГУЖВА́, и́, ж.

Запарені у гарячій воді або запечені на вогні довгі гілки або молоді стовбурці дерев, які використовувалися для зв'язування, стягування чогось; гужівка.

Князь Ярополк велів поставити на укоті й в'язати між собою мотузами й гужвою більш як п'ятсот лодій (С. Скляренко);

Найбільш архаїчним засобом пересування водою для українців є пліт, який формували з кількох колод, з'єднуючи їх канатами, гужвою, мотузками з лика (із журн.).