гуцуля
ГУЦУЛЯ́, я́ти, с.
Гуцульська дитина.
[Командир застави:] Полеж, маленька. Покличте, хлопці, лікаря швиденько, Водиці з цукром дайте гуцуляті (П. Воронько);
Під вікном дзвінко віншувало симпатичне гуцуля (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me