гуцуля

ГУЦУЛЯ́, я́ти, с.

Гуцульська дитина.

[Командир застави:] Полеж, маленька. Покличте, хлопці, лікаря швиденько, Водиці з цукром дайте гуцуляті (П. Воронько);

Під вікном дзвінко віншувало симпатичне гуцуля (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me