гіллячко
ГІ́ЛЛЯЧКО, а, с.
1. збірн. Зменш. до гі́лля́.
– А як ось тут гарно!.. гіллячко... сонечко в дірочки... мережечки... ну й гарно! (А. Тесленко);
Тимоха майже щодня буває в сосні – то гіллячко збирає, то шишки (Григорій Тютюнник);
Забажає – і багаттячко розведе, сяде біля нього, сухий бурелом підкидатиме, гіллячко, лісове сміттячко, опале листячко (із журн.);
Стовбур у деревця складався з двох стовбурців, переплетених, наче мотузка. А коли гіллячко випустило листочки, виявилося, що це ростуть яблунька та груша (із журн.).
2. етн. Те саме, що гільце́.
Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гіллячко — гі́ллячко іменник середнього роду гілля; гільце Орфографічний словник української мови
- гіллячко — -а, с., етн. Те саме, що гільце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гіллячко — ГІ́ЛЛЯЧКО, а, с., етн. Те саме, що гільце́. Ой ішли дівчата, співали, Гіллячко у лузі ламали (Забашта, Квіт… 1960, 108). Словник української мови в 11 томах
- гіллячко — Гіллячко, -ка с. ум. отъ ii. гілля. Словник української мови Грінченка