гіллячка
ГІЛЛЯ́ЧКА, и, ж.
Зменш. до гілля́ка.
Горою цвіт синій і жовтий укривав кожду гіллячку дрібними човенцями в повздовжні рядочки (Л. Мартович);
Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт – і обоє вискочили на берег, втомлені й мокрі (М. Коцюбинський);
Старий чолов'яга в приношеній свитині й одсунутій на потилицю шапці підгрібає до вогню гіллячки й веде далі якусь давнюю історію (Б. Антоненко-Давидович);
Шовковиці натрусилось, нападало, ногою ніде ступити, і на дереві кожна гіллячка обліплена плодами (О. Гончар);
Ніхто не йде. Ніхто сюди не мчить. Ані гіллячка не струсне росою (Л. Костенко);
* Образно. Вітряне дитинство зникло за горами, Ми ж були гіллячками, стали яворами! (А. Малишко);
* У порівн. Гірко, мамо ... О, гірко так, що й не переказать. Ти ж, як гіллячка, хижим вітром зламана, Ти, як одна нездержана сльоза (В. Стус).
Значення в інших словниках
- гіллячка — гілля́чка іменник жіночого роду від: гілка * Але: дві, три, чотири гілля́чки Орфографічний словник української мови
- гіллячка — -и, ж. Зменш.-пестл. до гілляка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гіллячка — див. гілка Словник синонімів Вусика
- гіллячка — ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Словник синонімів української мови
- гіллячка — Гілля́чка, -чки, -чці; -ля́чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гіллячка — ГІЛЛЯ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гілля́ка. На самий верх на гіллячці Стала.. в серце коле! Подивилась на всі боки Та й лізе додолу (Шевч., І, 1951, 6); Огонь, весело потріскуючи, скакав по сухих соснових гіллячках (Коз., Зол. Словник української мови в 11 томах
- гіллячка — Гіллячка, -ки ж. ум. отъ і. гілля. Словник української мови Грінченка