гіллячка
ГІЛЛЯ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гілля́ка.
На самий верх на гіллячці Стала.. в серце коле! Подивилась на всі боки Та й лізе додолу (Шевч., І, 1951, 6);
Огонь, весело потріскуючи, скакав по сухих соснових гіллячках (Коз., Зол. грамота, 1939, 77);
*Образно. Вітряне дитинство зникло за горами, Ми ж були гіллячками, стали яворами! (Мал., І, 1956, 230).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гіллячка — гілля́чка іменник жіночого роду від: гілка * Але: дві, три, чотири гілля́чки Орфографічний словник української мови
- гіллячка — -и, ж. Зменш.-пестл. до гілляка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гіллячка — ГІЛЛЯ́ЧКА, и, ж. Зменш. до гілля́ка. Горою цвіт синій і жовтий укривав кожду гіллячку дрібними човенцями в повздовжні рядочки (Л. Мартович); Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт – і обоє вискочили на берег, втомлені й мокрі (М. Словник української мови у 20 томах
- гіллячка — див. гілка Словник синонімів Вусика
- гіллячка — ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Словник синонімів української мови
- гіллячка — Гілля́чка, -чки, -чці; -ля́чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гіллячка — Гіллячка, -ки ж. ум. отъ і. гілля. Словник української мови Грінченка