гілонька
ГІ́ЛОНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до гі́лка.
Десь в саду пиляє пилка, пролетіла тихо бджілка, вітер гілоньку хитає (П. Тичина);
Радіє кожна гілонька, пташиная родинонька, Співає знову дітвора із кожного двора (із журн.);
Колюча гілонька хапає за рукава: Не рви ягідоньки, людино, будь ласкава! (із журн.);
Тихенько вітерець шумить, У лісі гілонька тремтить (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гілонька — гі́лонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гілонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до гілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гілонька — див. гілка Словник синонімів Вусика
- гілонька — ГІ́ЛОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гі́лка. Десь в саду пиляє пилка, пролетіла тихо бджілка, вітер гілоньку хитає (Тич., II, 1957, 229). Словник української мови в 11 томах