1. Словник української мови у 20 томах

гільберт

ГІ́ЛЬБЕРТ, а, ч., фіз.

Одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів.

Термін “гільберт” утворено від імені англійського фізика XVI ст. Вільяма Гільберта (з наук.-попул. літ.);

Спеціальне слово “гільберт” застосовують у фізиці, зокрема в теорії та практиці магнітних явищ (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гільберт — -а, ч., фіз. Одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів у СГС системі одиниць (Гі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гільберт — Гі́льберт 1 прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Гі́льберт 2 іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  3. гільберт — гі́льберт одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів у СГС системі одиниць. Від прізвища англійського фізика У Гільберта. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Гільберт — (Hilbert) Давид, нім. математик, 1862-1943, дослідження у галузі геометрії та математичної логіки, теорії інтегральних рівнянь, проблем математичної фізики; 1923 представив список 23 нерозв'язаних математичних проблем (проблеми Г.). Універсальний словник-енциклопедія
  5. Гільберт — див. Гільберт, Давід Філософський енциклопедичний словник