гінді

ГІ́НДІ, невідм., ж.

Одна з індійських мов індоєвропейської сім'ї.

Праворуч од вхідних дверей на стіні в кожному приміщенні висів аркуш паперу, вправлений у скляну раму. Це був розпис внутрішнього розпорядку, писаний двома мовами – гінді та англійською (Ю. Смолич);

Нинішні прогнози стосовно кількості носіїв так званих “світових мов” дещо відрізняються від колишніх – вони нижчі від передбачуваних, і на першому місці, як і слід було чекати, китайська, а англійська тільки на третьому – після гінді й урду (В. Русанівський);

У концептуалізації болю виявляються чіткі розбіжності в картинах світу – якщо в російській мові вторинні метафори пов'язані з такими емоційно релевантними органами, як серце, голова, груди, то в гінді переважно печінка є вмістищем почуттів, думок (з наук. літ.).