1. Словник української мови у 20 томах

гіпотрофія

ГІПОТРОФІ́Я, ї, ж., вет., мед.

Хронічний розлад харчування, зумовлений недостатнім надходженням в організм поживних речовин або порушенням їх засвоєння.

Гіпотрофія зустрічається переважно у дітей до двох років, частіше на першому році життя (з наук. літ.);

За часом виникнення гіпотрофії ділять на вроджені (внутрішньоутробні, пренатальні) і набуті (постнатальні) (з наук.-попул. літ.);

Нерідко причиною гіпотрофії є неправильне, неповноцінне харчування (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпотрофія — гіпотрофі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіпотрофія — -ї, ж., мед. Зменшення об'єму органа, зумовлене розладом харчування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гіпотрофія — (мед.) живленерозлад Словник чужослів Павло Штепа
  4. гіпотрофія — гіпотрофі́я (від гіпо... і ...трофія) зменшення об’єму органа, зумовлене хронічним розладом харчування. Виражається в схудненні, втраті або недостатньому збільшенні ваги, спостерігається у дітей раннього віку внаслідок недостатнього харчування або якогось захворювання. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гіпотрофія — ГІПОТРОФІ́Я, ї, ж. Зменшення об’єму органа, зумовлене розладом харчування. Розрізняють два ступені дистрофії: гіпотрофію й атрофію (Хвор. дит. віку, 1955, 100). Словник української мови в 11 томах