далматин

ДАЛМАТИ́Н, а, ч.

1. Порода собак із короткою білою шерстю та чорними або коричневими плямами.

Далматин – досить великий, сильний і витривалий собака, здатний долати великі відстані (з наук.-попул. літ.);

Далматини потребують великих навантажень і регулярних прогулянок на свіжому повітрі (із журн.).

2. Собака цієї породи.

Довгі прогулянки у парку з улюбленим далматином її заспокоювали (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. далматин — далмати́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. далматин — -а, ч. Далматський дог, порода декоративних собак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. далматин — Порода собак; раніше — мисливські, нині декоративні; шерсть коротка, біла, з чорними або коричневими плямами. Універсальний словник-енциклопедія