далматин
ДАЛМАТИ́Н, а, ч.
1. Порода собак із короткою білою шерстю та чорними або коричневими плямами.
Далматин – досить великий, сильний і витривалий собака, здатний долати великі відстані (з наук.-попул. літ.);
Далматини потребують великих навантажень і регулярних прогулянок на свіжому повітрі (із журн.).
2. Собака цієї породи.
Довгі прогулянки у парку з улюбленим далматином її заспокоювали (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- далматин — далмати́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- далматин — -а, ч. Далматський дог, порода декоративних собак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- далматин — Порода собак; раніше — мисливські, нині декоративні; шерсть коротка, біла, з чорними або коричневими плямами. Універсальний словник-енциклопедія