1. Словник української мови у 20 томах

датив

ДАТИ́В, а, ч., лінгв.

Давальний відмінок.

Синтаксичні одиниці із суб'єктом, позначеним дативом, корелюють з односкладними безособовими структурами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. датив — -а, ч. Давальний відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. датив — (грам.) давальний відмінок Словник чужослів Павло Штепа
  3. датив — дати́в [лат. (casus) dativus] давальний відмінок. Словник іншомовних слів Мельничука